Приспів:
Слухай народний, український реп, на українській. 
Не вдосталь мат і рим слід, на мові материнській. 
Не вдосталь зачитати реп на рідній, солов’їній. 
Треба прийти до того, що ти сам є українець. 

Я не писав на рідній, я не читав на рідній. 
Тому що до мене ніхто і ніколи в Україні 
Під біт на жаль, не читав на рівні. 
Але відтримав свій стиль, і до небес вітрила, 
Підняв і ріфми замінив на рими. 
Я не писав на мові, не переводив українською демки, 
Тому що не хотів щоби за мене на небі червонів Шевченко. 
Я відшліфовував слово, поки змінювались презеденти в ній. 
Мою державу пускали по колу, але не по напІй. 
Чи може буде нАпій, невірно вдарив наголос. 
Яка різниця, коли твою державу роздягають наголо. 
І сунуть свої лапи, після лапи в кармани злата сунуть. 
Можна сказати що це не стосується нас, але ці лапи нас тасують, 
Як карти, і якщо так, я ставлю все на карту, від партій нам посміхаються всюди плакати. 
Змінюєм наголос, і плакати будуть, ті кати. 
Коли народ вийде в останній раз, вам нікуди буде тікати. 

Приспів

Я не писав на рідній, але читав як писали інші, 
віршІ, чи вІрши, не суть вони від цього не ставали ліпші 
Реп наш відстав, підстав для цього багато, 
Але поки я тут, є надія, поки є техніка, поки є флоу, 
Поки є панч, поки є хук. 
Але головне, поки є зміст, поки молочи роками кроками змісць, 
Іде за метою, і зміст, звучить слово яке виносить побуту мізки й мізг 
Мріють не тільки про сукні й гроші й мис ??? 
Є шанс побачити мис, тієї країни, яку описував Шевченків лист. 
Без списку криз, за списом спис, ісписуй лист і слід залиш, 
Не стій, на стіл неси свій стиль, і з тим насінням сій свій вірш. 
Поки вірим, переможем. Своїм словом, перемножим. На яву ми бачили що лише одна сотня може. 
Я не писав на рідній мові бровадні пасажи, сказавши ПНХ не закінчиться війна. 
Нехай нічого не змінилось в державі, як завжди. 
Але достатньо одного, змінився я! 

Приспів